26 Лютого 2026
Інші ми. Замість випуску — війна, замість форми — нове життя: шлях Володимира, адміністратора сервісних центрів МВС
Війна перекреслила тисячі планів і звичних життєвих сценаріїв. Вона змусила юнаків стати воїнами раніше, ніж вони встигли отримати дипломи, а дорослість прийшла не з урочистостями, а з вибухами та втратами. Історія Володимира — саме про це: про шлях від курсанта до офіцера, від фронту до нового життя в мирному строю.
Замість випуску - фронт
До повномасштабного вторгнення Володимир навчався у військовому інституті на кадрового офіцера танкових військ. Війна застала його на п’ятому курсі. Замість випуску — фронт.
«У перший місяць я втратив товариша. Тоді вперше по-справжньому зрозумів, що таке війна — без романтики та гучних слів», — згадує він.
Після боїв на Харківському напрямку Володимир отримав звання лейтенанта та став командиром евакуаційного взводу. Згодом продовжив службу в лавах Десантно-штурмових військ.
«Це була моя перша велика військова сім’я», — каже чоловік.
Світло серед війни
Навіть серед щоденної небезпеки він зустрів кохання — свою майбутню дружину.
Згодом підрозділ перекинули на Запорізький напрямок, під Оріхів. Під час евакуації техніки Володимир зазнав поранення. Далі було лікування, ампутація та звільнення зі Збройних Сил України.
Сила починати спочатку
«Моє військове життя закінчилося раптово. Мені запропонували роботу в сервісному центрі МВС. Я погодився — і не пожалкував. Тут я знову навчився працювати з людьми — вже без форми, але з тим самим внутрішнім стрижнем.
Я рано подорослішав. Зрозумів ціну втрати й ціну підтримки. Усвідомив, що сила — не лише в строю, а й у здатності жити далі, навіть коли все обірвалося. І навчився починати спочатку», — говорить Володимир.
Сьогодні він працює адміністратором у сервісному центрі МВС Житомирщини. У його роботі — відповідальність, витримка й повага до людей. Риси, що колись формували офіцера, тепер допомагають щодня служити громадянам у мирному житті.
Після фронту життя
Його історія — не лише про війну. Вона про гідність, втрати й любов. Про підтримку побратимів і колег. Про силу, яка не зникає разом із формою.
Бо справжній офіцер — це не лише звання. Це характер, який залишається з людиною назавжди.
Історія опублікована в межах інформаційної кампанії МВС «Інші ми», що присвячена глибокій внутрішній трансформації кожного за роки війни. Через особисті історії ми розповідаємо про спільний досвід і силу, що безповоротно змінили українське суспільство.
А які зміни ви бачите в собі? Діліться власними історіями трансформації.
#інші_ми